Українська Атлантида: що таке Бакота, і як доїхати туди без машини

Hanna Arhirova 6 Вересня, 2021

Раніше село, а нині зона для відпочинку й споглядання природи. Як дістатися до Бакоти без машини, що це за місце взагалі, де ставати табором та чому 14 серпня туди з’їжджаються з різних куточків області. На початку 2021 року я написала докладний план, що мені варто зробити, куди поїхати, яких цілей досягти. До середини 2021-го з’ясувалося, що більша частина з перерахованого мені не потрібна. Проте «Бакота» була діамантом цього списку, від неї я не могла відмовитися. Хоча, мушу зізнатися, дивно їхати у місце, яке у Вікіпедії описується як таке, чия «історія закінчилася у 1981 році».

Що розповідає історія про Бакоту?

Ми приїхали туди 14 серпня (на Маковія), якби я навіть хотіла, то не змогла б зробити цю зустріч більш особливою. 128 років тому у цей день, освятили храм, який збудували на місці давньоруської церкви Бакотського монастиря. 14 серпня стало важливим днем у житті села, якого вже 40 років як не існує. Його затопили для будівництва Новодністровської ГЕС.

Так, Бакота – це затоплене село на Поділлі, поблизу Кам’янця-Подільського.

Ритуал – це надзвичайно потужне явище. І якщо понад сто років тому 14 серпня на Бакоту прибували паломники з різних регіонів, то нині туди приїжджають колишні мешканці села. Це єдиний день у році, коли у Бакотському Михайлівському печерному монастирі проводять службу, і за словами місцевих, вона об’єднує вірян різних конфесій, а також людей, які колись власноруч розбирали свої хати.

Де розташована Бакота?

Бакота розташована за 55 кілометрів від Кам’янця-Подільського Хмельницької області. Це частина природного Національного природного парку «Подільські товтри». Зізнаюся, що давно мріяла помандрувати цією місцевістю, але якщо не маєш машини, то це трохи проблематично. Бакотська затока виявилася цілком доступною для туристів, які бажають досліджувати Україну на своїх двох.

Лише уявіть, Товтри – це залишки узбережних рифів, які сформувалися мільйони років тому, коли там було Сарматське море. Геологічна будова цієї місцевості унікальна, не характерна для рівнинних областей. І хоча Бакота розташована у південній частині товтр, що переходять у Дністровське пониззя, там можна принаймні збоку помилуватися незвичними пейзажами. Це мальовничі пагорби, підніжжя яких омиває спокійна гладь синьої води Бакотської затоки.

Як доїхати до Бакоти без машини?

Для початку треба дістатися до Кам’янця-Подільського у будь-який зручний для вас спосіб. Далі – нас цікавить автостанція, до якої пішки з залізничного вокзалу орієнтовно 25 хвилин. Можна піти до кас, щоби уточнити про найближче відправлення маршрутки, або ж відразу шукати «душну коробку-спринтер» до Старої Ушиці.

У серпні 2021 року був актуальний цей розклад. Проте як і у будь-якому українському місті, зміни до розкладу руху транспорту можуть вноситися без попереджень і публічних оновлень, тож врахуйте цей момент під час планування мандрівки. Квиток в один бік коштує орієнтовно 50 грн.

Наступний етап найскладніший, бо зупинки «Бакота» не існує на маршруті, але вас можуть висадити біля поворту, який туди веде. Він розташований між селами Грушка й Стара Ушиця. Попередьте водія завчасно, потім нагадайте йому про це під час поїздки, і зрештою вас висадять in the middle of nowhere.

Але не лякайтеся, ви одразу зрозумієте, куди треба прямувати: поворот з траси лише один. Наступний ваш орієнтир – це Бакотський Михайлівський печерний монастир, до нього трошки більш як п’ять кілометрів.

Де жити й ставати табором на Бакоті?

Жити на Бакоті можна як у гостьових будиночках чи готелях, так і кемпуватися, де душа забажає. Оскільки «цивільне житло» досить легко знайти з допомогою Booking’a, пропоную зосередитися на місцевості, де можна ставати табором.

Якщо ви хочете спуститися до води, то найкращий орієнтир, де можна починати шукати стоянку – це «Дитячий табір». Його вже не існує як такого, але назву досі використовують. Щойно ви спустилися до Бакотського Михайлівського печерного монастиря, то продовжуйте рухатися далі стежкою. Це дуже приємна місцевість, а дорогою є кілька джерел, тож можна поповнити запаси води. Крім того, якщо не терпиться скупатися, можна спуститися до скелястого пляжу, який буде через кількасот метрів після монастиря.

Коли ви доходите до «Дитячого табору», можете розпочинати пошуки місця для стоянки. Можна рухатися береговою лінією: чим далі – тим менше людей, але зауважте, що ви віддаляєтеся від основного джерела.

Ми знайшли свою ідеальну стоянку за 15 хвилин від «Дитячого табору», яка була водночас за метрів 700 від другого джерела, яке ми знайшли на Maps.Me. Згодом виявилося, що воно майже пересохло, тече дуже слабеньким струмочком. Зрештою, ми мали довгі прогулянки по воду щодня.

Тому розставляйте пріоритети відповідно до своїх запитів: ізольована територія чи вода недалеко.

Загальні враження

Я б радше радила їхати на Бакоту, ніж не їхати, хоча не можу назвати цю мандрівку ідеальною. Зовсім не через місцевість чи добирання, а через те, чим вона наповнена. Наприклад, ти можеш йти, а посеред стежки купка гівна, а через метрів 80 – нова. Люди найчастіше приїздять на машинах, омріяну тишу не так легко знайти, бо кожному хочеться послухати свою музику на максимальній гучності.

Крім того, нам не дуже пощастило з водою, бо у серпні вона цвіла. Купатися було майже неможливо, але справа у сезоні, а не у Бакоті. Море у серпні також брудне від водоростей і кишить медузами.

Якщо відкинути людський фактор, який присутній на будь-якій туристичній локації в Україні, а також цвітіння води, то мені дуже сподобалося. Я багато подорожую Україною, була майже у всіх областях, але щось подібне не бачила жодного разу.

Коли вперше бачиш як Дністер переходить у Бакотську заотку, то перехоплює подих. Зазвичай можеш спостерігати щось таке з рівнинної поверхності, а там – з висоти! Крім того, ця скеляста поверхність «пляжів», інколи здається, що ти десь у Хорватії, а не у Хмельницькій області.